Чому дитина відригує після годування?
Багато мам не знають, що практично всі дітлахи віком до 3-4 місяців відригують їжу після годування, так що цей процес можна вважати абсолютно нормальним. Чому це відбувається? На цей рахунок існує дві основні версії. Відповідно до першої з них, зригування є певним захисним механізмом дитини, який дозволяє позбавитися від зайвої їжі. Інша версія свідчить, що подібне може відбуватися з малюком, якщо при годуванні він заковтнув багато повітря. Що б цього уникнути, необхідно тримати немовляти якомога більш вертикально при годівлі грудьми. Якщо ж він харчується з пляшечки, завжди дивіться за тим, що б в соску завжди знаходилося молоко, а не повітря. До речі, не забудьте подивитися на отвір у соску - воно має бути середнього розміру, інакше малюк буде заковтувати повітря.
Також це може бути пов'язано з клапаном, який у дитини знаходиться між стравоходом і шлунком - він ще не зрілий, тому їжа частенько виходить назовні. Як і у випадку з дорослими людьми, не давайте немовляті багато рухатися після прийому їжі.
Як же зробити так, що б малюк НЕ відригують? Після годування постарайтеся тримати його у вертикальному положенні хоча б кілька хвилин. Категорично не рекомендується класти крихітку на спину - тільки на живіт або один з боків, інакше він може просто захлинутися.
Взагалі, зригування не представляє з себе ніякої небезпеки. Проте радимо завжди тримати під рукою пляшечку з водою, змішаної з содою. Саме ця рідина допоможе вам позбавитися від плям і неприємного запаху, які з'являються після виходу їжі назовні з дитини.
Але якщо ваш малюк крім відрижки погано набирає вагу, періодично кашляє, блювотні маси має зеленуватий або коричневий відтінок, а її велика кількість викликає побоювання, радимо не чекати, а відразу звертатися до лікаря - цілком можливо, що у немовляти проблеми зі здоров'ям. Спочатку його обстежують, потім виявлять причину цієї недуги і призначать належне лікування.
Зригування може проявлятися і при деяких патологіях шлунково-кишкового тракту, куди можна віднести малий обсяг шлунка і його кулясту форму, незрілість ферментів тракту, слабкість НСС, фізіологічні звуження стравоходу і так далі. Ці особливості носять тимчасовий характер і самостійно проходять вже до 3-4 місяців життя дитини. А от якщо цього не відбулося, тоді краще звернутися до спеціалізованого лікаря
