Складність взаємовідносин бандерівців і росіян

Чому бандерівці не люблять росіян? Перш ніж розпочати аналіз причин цієї неприязні, копівшейся протягом багатьох десятиліть і призвели до гострого політичного конфлікту, наслідки якого ми спостерігаємо в наші дні, необхідно розібратися в тому, яке значення вкладають конфліктуючі сторони в поняття «бандерівці» (вони ж «бендери») ?

Справа в тому, що українці і росіяни, вживаючи одні й ті ж поняття, наділяють їх зовсім різним змістом, що неминуче тягне за собою нерозуміння, здатне привести до серйозних політичних конфліктів. «Бандерівець» для росіян - це пособник фашистів і затятий русофоб. Українці ж називають бандерівцями справжніх патріотів своєї країни, люблячих України і українську мову.

Зміст:

• Історичні проступки
• У чому полягало пособництво сталінського і гітлерівського режимів?
• Чи співпрацювали бандерівці з фашистами?
• Історія багатостраждальної Галичини
• Сучасний стан речей

 Історичні проступки

Найстрашнішим обвинуваченням, висунутим «бандерівцям» (послідовникам Степана Бандери), позиціонувати себе борцями за національну незалежність України, є співпраця з фашистським режимом.

Однак перш ніж кидати їм таке звинувачення, слід звернути увагу на те, що комуністичний уряд Радянського Союзу взаємодіяло з гітлерівцями цілком відкрито і в незрівнянно більших масштабах.

Комуністична пропаганда зробила все для того, щоб за десятиліття, що минули після закінчення другої світової війни, факти співпраці з гітлерівцями були зовсім вилучені з пам'яті радянського народу. Однак факти - річ уперта, і з історії їх не зітреш.

 У чому полягало пособництво сталінського і гітлерівського режимів?

Для величезної кількості радянських людей факт співпраці цих двох, здавалося б, діаметрально протилежних режимів досі залишається спірним і невідомим. Тим не менш, до другої світової Гітлер і Сталін симпатизували один одному і навіть будували спільні плани щодо подальшого переділу політичної і територіальної карти світу.

Про які ж історичних фактах йдеться?

Навчання кадрових офіцерів німецьких збройних сил (Вермахту) в 30 роки минулого століття успішно здійснювалося у філіях військової академії Червоної армії. Як не парадоксально, вищі військові навчальні заклади СРСР самі кували кваліфіковані кадри для військ своїх майбутніх заклятих ворогів.

Співробітники радянського НКВС ділилися досвідом з офіцерами гітлерівського Гестапо, переймати у них досвід створення концентраційних таборів (вони були частими гостями ГУЛага).

Співпраця з фашистською Німеччиною поширювалося на торгівлю, промисловість, виробництво сучасного військового озброєння та техніки.

Успішна підготовка Німеччини до війни пройшла при самій активній підтримці Союзу, оскільки безперервний потік ешелонів, що доставляли в Німеччину обладнання, сировина, продукти харчування, металопрокат припинився лише після офіційного оголошення війни.

Співпраця гітлерівців і комуністів відбувалося протягом ряду років, і лише після закінчення війни факти цього активного співробітництва були геть викреслені зі сторінок підручників історії.

 Чи співпрацювали бандерівці з фашистами?

У світлі що відкрилися нам обставин основний пункт звинувачення лідерів ОУН (організації українських націоналістів) - спроба створення нової держави (цілісної України) представляється не таким вже страшним злочином.

У чому полягав план бандерівців? Користуючись політичним моментом, вони хотіли створити маріонеткову державу під егідою Німецького рейху. З часом вони сподівалися, що їм вдасться домогтися незалежності для України.

Цю спробу кваліфікували як зраду своєї Батьківщини і власного народу, однак бандерівці зробили її вже після захоплення Галичини гітлерівськими військами. То чи можна вважати це відступництвом або зрадою? Адже зрадити окупантів не можна.

Під час Нюрнберзького трибуналу звинувачень у співпраці бандерівців з гітлерівськими загарбниками так і не послідувало, оскільки не вдалося довести жодного достовірного факту.

 Історія багатостраждальної Галичини

До 19З9 року Галичина ніколи не належала ні царського уряду Російської імперії, ні країні Рад. Потім відбувся ряд змін в історії цього краю:

1. У 1772 році ця територія відійшла до Австро-Угорщини після чергового поділу Польщі і була частиною цієї держави аж до 1918 року.

2. Що являла собою Галичина як частина Австро-Угорщини? Ставлення до українського населення Галичини, що увійшла до складу Австро-Угорської імперії, було цілком лояльним: територія володіла відносною автономією, у столиці видавалися газети на національній мові, заохочувався розвиток національної літератури і мистецтва, Малоросійської мова викладалася в львівському університеті.

На відміну від російської держави, в якій українська мова знаходився майже під забороною, в Австро-Угорщині були створені всі умови для формування національної самосвідомості українського народу.

На території Галичини (задовго до того, як все це з'явилося в Росії) були зведені міцні греблі, залізниця, добротні мости, багато з яких експлуатуються донині. У Львові був проведений телефон, а по його вулицях курсували електричні трамваї.

3. Після розпаду Австро-Угорщини Галичина знову увійшла до складу Польщі. Її населення втратило частину колишніх прав і свобод, але в порівнянні з положенням українців, що проживали на території Рад і випробували наслідки Голодомору та комуністичних репресій, їх власний статус залишався цілком прийнятним.

4. Національна самосвідомість західних українців, сформоване за півтора століття приналежності до Австро-Угорщини, диктувало їм необхідність створення власного (суверенного національного) держави. З цією метою і були створені підпільні націоналістичні організації. Найактивнішою і дисциплінованою з них була ОУН, яку очолив Степан Бандера.

5. У серпні 1939 року був підписаний пакт Молотова-Ріббентропа, який означав новий розділ Європи між РСР і Німеччиною. У результаті територія Галичини була приєднана до країни Рад.

5. Все, що населення радянської України зазнавало впродовж двох десятиліть радянської влади, західні українці відчули на собі всього лише за півтора року, що залишалися до початку світової війни.

Масові репресії, націоналізація власності, розстріли і арешти, колективізація земель, знищення заможних селян, кольору інтелігенції, духовенства, руйнування культових споруд - такі наслідки приєднання Західної України до Союзу. Жертвами масових репресій стала десята частина всього населення колишньої Галичини. Не дивно тому, що прихід фашистських окупантів був зустрінутий западенцями хоч і стримано, але без особливої ворожнечі.

6. Враховуючи, що в пам'яті багатьох живі ще були спогади про відносно безбідного життя під початком австрійців, деякі українці пов'язували з їх приходом надії на зміни на краще.

Якщо зробити нескладні підрахунки, від чиїх рук загинуло більше українців: гітлерівців, бандерівців чи комуністів, чаша терезів незмінно схиляється в бік останніх.

 Сучасний стан речей

Чому бендери не люблять росіян? Сучасні бандерівці, чи патріоти України, якими вони себе вважають, відчувають неприязнь не до російської народу, а до влади Кремля, яка проповідує ідеї великоросійського шовінізму.

На думку українських націоналістів (тут ви можете знайти пояснення, чому українці називають росіян москалями) представники офіційної Москви відмовляють українському народу в праві на самостійність, знайдену з таким трудом.