Площа зрізів всіх гілок дерева на кожній висоті залишається однаковою і дорівнює площі зрізу основного стовбура
Цей факт 500 років тому зауважив Леонардо Да Вінчі, який, як відомо, був дуже спостережливим. Цей взаємозв'язок отримала назву «Правило Леонардо» і довгий час ніхто не міг зрозуміти, чому так відбувається.
У 2011-му році фізик Крістоф Еллою з Каліфорнійського університету запропонував власне цікаве пояснення. До роботи Елло основний вважалася версія про наявність зв'язку між правилом Леонардо і харчуванням дерев, проте фізик стверджує, що причина не в цьому, а в фракталах:
«У своїй роботі Еллою використовував простий механічний підхід. Він розглянув дерево як фрактал (фігуру, що володіє деяким ступенем самоподібності), причому кожна гілка моделювалася як балка з вільним кінцем. У цих припущеннях (а також за умови сталості за часом ймовірності зламу гілки під впливом вітру) виявилося, що закон Леонардо мінімалізує ймовірність того, що гілки дерева зламаються під натиском вітру. »
Колеги Елло, в цілому, погодилися з його викладками і навіть заявили, що пояснення досить просте і очевидне, однак ніхто до нього раніше чомусь не додумався. Що ж, у науці таке - не рідкість.
