Чому при дзвінку ми говоримо "алло"?
За останні 10-15 років телефони міцно увійшли в наше життя. Якщо раніше ми користувалися виключно домашніми апаратами, то тепер багато хто з нас забули про їхнє існування зовсім, що не дивно, враховуючи низьку вартість мобільного зв'язку. Тим не менш, зараз, як і раніше, підносячи слухавку до вуха ми говоримо коротеньке слово "Алло". Але чому саме його і що воно означає?
Насправді це слово з'явилося задовго до того, як був придуманий перший телефон. "Алло" було символом вітання у моряків по відношенні до зустрічного кораблю, правда, для спілкування використовувалися рупори. Крім того, слово писалося як "Hullo", що, втім, було повністю співзвучно російськомовному приветствию і переводилося воно як "Я слухаю". Вже потім їм почали вітати своїх співрозмовників, що знаходяться на іншій стороні трубки.
Німці віталися один з одним по телефону за допомогою слова «Ahoy», що можна перекласти як "Хто там?". Саме його і запропонував використовувати при дзвінках творець телефонного апарату Олександр Белл, однак кількома роками пізніше відомий вчений Томас Едісон запропонував більш просте і легке "Hullo", яке ми вимовляємо як "Алло".
До речі, ось як відповідають на дзвінок італійці - Pronto ("Готовий"), китайці - Вей ("Говоріть"), греки - Паракало ("Прошу" або "Будь ласка"), японці - «мосімасу-мосімасу» ("Кажу-кажу "), а німці часто просто говорять своє прізвище, додаючи частинку Ja (" Так "). Втім, таке вітання поширене і у нас
